Головна » Статті » рак не вирок
Психосоціальна допомога дітям з онкологічними захворюваннями.
Психологічне благополуччя дитини, її поведінка під час лікування і після нього залежить від психологічного стану її оточення. Діти, сім'ї яких ведуть звичний образ життя, підтримують звичні соціальні зв'язки, почувають себе впевненіше та зберігають емоційні зв'язки зі своїми близькими.

Чи варто дитині розказувати про онкохворобу? Звісно, говорити треба. Про це має говорити той член родини, котрий є емоційно ближчим до дитини. Слід завчасно подумати, що казати дитині, і якими словами. Головне - бути відкритими, чесними, по можливості спокійними і весь час наголошувати, що разом ви переможете хворобу.

При розмові з дитиною молодшого віку варто використовувати прості способи пояснення. Поясніть, що треба лікуватися, щоб не було больових відчуттів, слабкості, і вона змогла знову гратися. Будьте чесними, коли розповідаєте дитині про аналізи і процедури. Скажіть, що їй потрібно потерпіти, щоб скоріше вилікуватися. По можливості, надавайте дитині право вибору. Наприклад, чим хоче запивати ліки, який палець колоти, щоб узяти кров на аналізи.

Діти старшого віку спроможні зрозуміти сутність свого захворювання. Їм можна пояснити, що рак - це збій в роботі деяких клітин. Мета лікування - убити всі несправні клітини, щоб здорові клітини змогли перебороти неприємні симптоми.

Дуже важливо, щоб онкологічно хвора дитина, яка сприймає себе не такою, як інші діти, навчилася цінувати себе. Негативні наслідки лікування - облисіння, гладшання, відсутність апетиту, нудота, а часом і каліцтво - сприймаються дітьми як трагедія. Потрібно поставити за приклад знаменитих людей, які мали вроджені вади або отримували у дитинстві якісь травми, зуміли найти в собі силу волі та самоповаги і досягти певних успіхів. Хвора дитина навіть у дуже тяжкому стані потребує уваги, ігор, спілкування з однолітками. І якщо це можливо під час лікування, не потрібно її обмежувати в цьому.

Якщо здібності дитини після перенесення хвороби обмежені, необхідно прикласти всі зусилля, щоб вона не відчувала себе обділеною, щоб у неї сформувалося відчуття, що хазяїном свого життя є вона, і в неї залишається багато можливостей, її життя може бути повноцінним та насиченим.

За час хвороби дитини сім'я звикає жити в особливому режимі. За цей період у членів сім'ї змінюються звички, перебудовуються відносини. Після одужання дитини все це потрібно відновити. Особливо це стосується тих, хто більше за інших був задіяний у догляді за хворою дитиною, а також її сестер та братів.

Увага батьків має зосереджуватися на дитині, а не на хворобі. Батькам пропонується, по можливості, зберігати звичний образ життя.


В допомогу батькам, які мають цю проблему ми хотіли б запропонувати:

1. Щоб дитина не була наодинці зі своїми здогадами та страхами відносно своєї хвороби, щоб не відчувала тривогу та відчуття провини, батьки повинні відверто обговорити з дитиною стан її здоров'я.

2. Дитину досить часто турбує реакція друзів, класного керівника на її хворобу - особливо, якщо дитина тривалий час була відсутня в школі або якщо її зовнішність помітно змінилась: облисіла, різко погладшала або схудла, з'явилися шрами після операції. Важливо заохочувати дитину зберігати близькі відносини з друзями, а також, щоб вона не соромилась відверто говорити про свою хворобу та про те, що з нею відбулось. Крім того, дитина повинна бути готова до того, що не всі люди, в тому числі й дорослі, знають про онкологічні захворювання стільки, скільки знає вона сама. Якщо дорослі будуть заохочувати дитину обговорювати з ними подібні речі, то батьки зможуть коректувати усі сумніви, які виникнуть у дитини:
- хвороба не зробила дитину іншою людиною порівняно з тим, якою вона була раніше;
- ті люди, які дійсно є друзями, залишаться ними, незважаючи на будь-які обставини.

3. Дитині потрібні деякі обмеження в певний період лікування, якщо про це скаже лікар. В цей період необхідно замінити один вид діяльності на інший.

4. Якщо дитина час від часу почуває себе невпевнено, схвильовано, у неї з'являються страхи, пропонуємо декілька варіантів, як заспокоїти дитину:
- нагадайте, що хвороба не є результатом якоїсь помилки дитини, і що ні хвороба, ні лікування не є покаранням;
- необхідно бути чесним та реалістичним з дітьми в поясненнях хвороби, лікування і пов'язаних з цим процедур;
- дитині слід надати можливість сказати, що вона думає з приводу свого захворювання. Це не породить у неї нових страхів, але дасть можливість виразити страхи, які вже виникли.
- приймайте ті відчуття, які переживає дитина; якщо треба, нехай поплаче - це дає вихід переживанням;
- не допускайте вседозволеності, щоб дитина не перетворилась на тирана;
- заохочуйте дитину до таких видів діяльності, як малювання, гра з медичними інструментами, гра в ляльковому театрі, участь у рольовій грі, де дитина може безпечно для себе проявити свої почуття - це дасть дитині відчути свою значущість і краще зрозуміти свою роль в боротьбі з недугою.
- не соромтесь казати дитині, що ви її любите, щоб вона відчувала себе потрібною, називайте її різними ласкавими іменами;
- підвищуйте самооцінку дитини, відзначайте всі досягнення, заохочуйте до діяльності, в якій дитина робить певні успіхи;
- підтримуйте починання, самостійні дії дитини


Матеріал підготувала вихователь ОЦ ДОГ Нікітська О.Л.
Категорія: рак не вирок | Додав: onko-fond2007 (11.05.2013)
Переглядів: 519 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: